Дебальцевський міський суд Донецької області

Географічне положення

Деба́льцеве — місто обласного значення у Донецькій області. Дебальцівській міській раді підпорядковані місто районного значення Світлодарськ та селище міського типу Миронівський.

Населення

У 1959 р. тут мешкало 33,8 тис. осіб, у 1979 р. – 54 тис. осіб, а у 1989 р. – 35,5 тис. осіб.

На початку ХХІ ст. - 30,246 тис. жителів (2001) з територіями, підлеглими міськраді 52,214 тис. жителів. Українська мова, згідно з переписом, у побуті використовується 21,9 % населення. Кількість населення на початок 2004 року — 29,1 тис. осіб.

Станом на 01.07.2012 року в м.Дебальцеве, м.Світлодарськ та сел. Миронівське мешкає 46 238 тис. осіб.

Історія

На карті 1840 року позначене село Ільїнка, що поділялося на дві частини: південна — Ільїнка, північна — Дебальцевка. Коли 1 грудня 1878 року відкрилося регулярне сполучення між станціями Донецької кам'яновугільної дороги (Катерининської залізниці), її будівельники назвали нову станцію Дебальцеве. А поруч з нею виросло однойменне селище, що поклало початок сучасному місту.

У 1896 році недалеко від станції був пущений механічний завод. Це підприємство виготовляло металеві мости, естакади, поворотні кола, залізні крокви, резервуари й інші вироби, так необхідні будівельникам залізниць. Поруч із заводом виросло робоче селище. У 1897 році населення Дебальцеве перевищило 2 тисячі чоловік. В роки промислового підйому чисельність населення швидко збільшувалася, тому що розгорнулася масштабна реконструкція Дебальцевського залізничного вузла. Була побудована нова сортувальна станція з західним і східним напрямками, що формувала більш 500 тисяч вагонів у рік. Для ремонту і промивання паровозів у 1905—1908 роках були побудовані два депо — Схід і Захід. Розширилися вагонні майстерні. У 1911 році населення Дебальцева склало 20 тис. чол. У селищі не було водопроводу, брукованих вулиць. Працювали дві невеликі лікарні, амбулаторія, церковноприходська, земська і залізнична школи. Збільшилися виробничі потужності механічного заводу, що став у 1925 році машинобудівним. Крім залізничних мостів, у м. Дебальцеве розпочали робити шлаковози, чугуновози, гідропреси.

У 1921 році Дебальцеве отримав статус міста Бахмутського повіту (пізніше — Єнакіївського повіту). У 1921 році населення міста склало 9 595 чіл. Серед трудящих — 65,9 % було зайнято на транспорті (залізнична станція і майстерні), 2,8 % — робочі, 15,7 % — службовці. У 1925 році відбулася реконструкція механічного заводу (Дебальцевський машинобудівний завод), в асортименті якого з'явилося доменне і прокатне устаткування. Статус міста селище отримало в 1938 році. До 1939 року населення його виросло до 33 тис. чоловік, з'явилися водопровід, електрика, був збудований Палац культури залізничників на 1 200 місць, стадіон, відкрилася філія Харківського залізничного інституту. У роки перших п'ятирічок залізничний вузол і машинобудівний завод піддалися реконструкції. Завод став випускати сталерозливні ковши, шлаковози, чугуновози, затвори доменних печей.

У 1970-х роках побудовані нові багатоповерхові мікрорайони «Черемхи» (на північному сході міста), імені 50-річчя Перемоги і Східний (на сході).

Дебальцевський міський народний суд поновив свою діяльність з вересня 1943 року, з дня визволення міста. Він обслуговував територію міста Дебальцеве, сел. Миронівського та сел. Світлодарськ. Слухалися, цивільні, кримінальні та адміністративні справи.

У 1954 році головою суду був Шевельов Юрій Аркадійович і разом з ним працювало 2 судді.

Будівлю Дебальцевського народного суду, яка розташована за адресою вул.. Радянська, 35 було побудовано в 1976 році.

На підставі наказу відділу юстиції № 521 від 10.11.1978 року усі судові справи було передано новому голові суду Рудь Валентину Івановичу.

Наказом відділу юстиції № 319 від 19.06.1987 року Рудь В.І. передал всі судові справи новому голові суду Степаненко Віктору Івановичу.

Наказом начальника управління юстиції Донецького обласного ісполкома № 614 від 06.08.1990 року всі справи були передані в.о. голови суду Маловічко Зої Олексадрівні.

У 1993 році і до теперішнього часу головою суду є Маловічко Зоя Олександрівна.

Витяг з Указу
Президента України

Питання мережі місцевих загальних та апеляційних судів

{Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента
№ 437/2012 від 05.07.2012}

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 106 Конституції України, частини першої статті 19 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постановляю:

1. Затвердити такі, що додаються:

Мережу місцевих загальних судів;

Мережу апеляційних судів.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 20 травня 2011 року № 591/2011

МЕРЕЖА
місцевих загальних судів

№ з/п	Найменування місцевого загального суду	Місцезнаходження суду
1	2	3
Донецька область
1.	Авдіївський міський	м. Авдіївка
2.	Амвросіївський районний	м. Амвросіївка
3.	Артемівський міськрайонний	м. Артемівськ
4.	Великоновосілківський районний	смт Велика Новосілка
5.	Волноваський районний	м. Волноваха
6.	Володарський районний	смт Володарське
7.	Вугледарський міський	м. Вугледар
8.	Дебальцевський міський	м. Дебальцеве
9.	Дзержинський міський	м. Дзержинськ
10.	Димитровський міський	м. Димитров
11.	Добропільський міськрайонний	м. Добропілля
12.	Докучаєвський міський	м. Докучаєвськ
13.	Дружківський міський	м. Дружківка
14.	Єнакіївський міський	м. Єнакієве
15.	Жданівський міський	м. Жданівка
16.	Кіровський міський	м. Кіровське
17.	Костянтинівський міськрайонний	м. Костянтинівка
18.	Краматорський міський	м. Краматорськ
19.	Красноармійський міськрайонний	м. Красноармійськ
20.	Краснолиманський міський	м. Красний Лиман
21.	Мар'їнський районний	м. Мар'їнка
22.	Новоазовський районний	м. Новоазовськ
23.	Новогродівський міський	м. Новогродівка
24.	Олександрівський районний	смт Олександрівка
25.	Першотравневий районний	смт Першотравневе
26.	Селидівський міський	м. Селидове
27.	Слов'янський міськрайонний	м. Слов'янськ
28.	Сніжнянський міський	м. Сніжне
29.	Старобешівський районний	смт Старобешеве
30.	Торезький міський	м. Торез
31.	Тельманівський районний	смт Тельманове
32.	Харцизький міський	м. Харцизьк
33.	Шахтарський міськрайонний	м. Шахтарськ
34.	Ясинуватський міськрайонний	м. Ясинувата
м. Горлівка
35.	Калінінський районний	м. Горлівка
36.	Микитівський районний	м. Горлівка
37.	Центрально-Міський районний	м. Горлівка
м. Донецьк
38.	Будьоннівський районний	м. Донецьк
39.	Ворошиловський районний	м. Донецьк
40.	Калінінський районний	м. Донецьк
41.	Київський районний	м. Донецьк
42.	Кіровський районний	м. Донецьк
43.	Куйбишевський районний	м. Донецьк
44.	Ленінський районний	м. Донецьк
45.	Петровський районний	м. Донецьк
46.	Пролетарський районний	м. Донецьк
м. Маріуполь
47.	Жовтневий районний	м. Маріуполь
48.	Іллічівський районний	м. Маріуполь
49.	Орджонікідзевський районний	м. Маріуполь
50.	Приморський районний	м. Маріуполь
м. Макіївка
51.	Гірницький районний	м. Макіївка
52.	Кіровський районний	м. Макіївка
53.	Совєтський районний	м. Макіївка
54.	Центрально-Міський районний	м. Макіївка
55.	Червоногвардійський районний	м. Макіївка

На теперешній час судом розглядаються кримінальні, цивільні, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення.

Історична Довідка